Дитинство має бути часом радості, безпеки та мрій. Але для багатьох українських дітей війна стала часом страху, болю та втрат. Багато з них більше ніколи не повернуться додому, не підуть до школи та не обіймуть своїх рідних. Щодня Україна переживає нові трагічні ночі. Поки одні прокидаються від звуку будильника, інші — від сирен та вибухів. За кожною новиною стоять реальні людські долі. Сьогодні ми згадуємо загиблих дітей та закликаємо не залишатися байдужими. Співчуття має значення, але підтримка потрібна щодня — у словах, вчинках і допомозі. Вічна пам’ять загиблим дітям України.